Вітер тепленький гуляє,
Сонечко яскраве.
Верба бруньки розпускає,
Зеленіти стало.
Зимні речі ми сховали,
Тепло вже на дворі.
Весняний наряд дістали,
Що лежав в комоді.
Все вбрання таке барвисте,
В жінок особливо.
Сонце світить на намисто,
За намистом диво.
Жіночки як квіточки,
Розбудили місто.
Вузькі платтячка тісні,
Їм у них не тісно.
Блузки світленькі із шовку,
Спіднички короткі.
Черевики на «іголках»,
Брендові колготки.
Як поглянути, дивитись,
Милі, всі красиві.
Що в ночі може приснитись,
Сірий сон кобили.
Наче ти сидиш в гаремі,
Вони біля тебе.
Чи в гаремі – чи в Едемі,
Наче так і треба.
Сон втече і знову сам,
Це не справедливо.
Але ж душу не віддам,
Не одній вродливій.
Вітер тепленький гуляє,
Сонечко блищить.
Про любов весна співає,
Тіло аж тремтить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325463
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2012
автор: Дядя Вова