Не озиваєшся давно:
Ані листів, ані привіту.
Змінив і вік свою орбіту
І, ставши в інше стремено,
Приніс дива чужого світу.
Ти ж не щезала назавжди,
А щоб забув тебе, не бачив...
У млі побачень і пробачень
Затерлось тепле слово "Жди!" -
Тепер ні сліз, ні звинувачень.
Але без тебе щось не так:
Пісніші свята, лет безкрилий.
І той весняний образ милий
Розтав, як сонячний літак.
І давить смутку чорна брила.
То схаменутися б мені -
Однак оту не відшукати,
І в тій весні не заблукати
У заоскільській стороні...
Затерпли споминами дати.
26.03.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2012
автор: Вячеслав Романовський