У чорнильницю ночі мокаю перо
І творю край Чумацького шляху.
Про відсутнє під серцем ребро
Напишу - і радію, як бахур.
Ось упала навскісно яскрава зоря,
Я за кому її взяв до твору.
Не боюсь, що рядочки від неї згорять,
Віру впевнену маю, бадьору.
Мов катрени, по небу хмарини пливуть,
Молодик береже зміст і форму.
Хай вітрило критично турляє: круть – круть,
А я так, як захочу - оформлю!
Повен віз назбиралось життєвих писань.
Кінь брунатний везе їх у вічність,
А світанок говорить мені: перестань,
Вже чорнила нема, чоловіче!
26/03/12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325336
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2012
автор: Рідний