Вовчиця.
Виривається.
Набирає обертів.
Не стримаю, певне...
Не клич надаремно.
Не збурюй даремно.
Не вий,
щоб на Тебе ішла.
Вовчиця.
Виривається з мене.
Навпроти очі зелені
з вертикаллю зіниць...
Розженись!
І лети!!!
Чи до тебе дійти
Як до Волі?
Потроху, поволі
Слід в слід.
Тріснув лід.
Крига сходить.
Твої очі доводять
до того,
що
не стримаю, певне...
Не клич надаремне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325256
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2012
автор: LaLoba