Не напасешся світла на очі мої.
Не напасешся вітру
На заспане гілля …
Змінюйся, змінюйся, Світе!
Повітря давно вже не те…
Дихаю вже не під комір,
Змінюю зачіску на горгонячих змій.
Нехай звиваються у шлюбних викрутасах.
Хай небезпечним факелом
Шубовснуться у небо червоні крила,
колись спокійного пальта…
Може злечу!
От як би злетіти…
Торкнутися зненацька пальців Вітроспіву…
Уже небо зовсім не те!
Небо таке, що тільки дай!
З розгону, з розбігу,по над дахи метнеться душа…
Небо окличне, небо глибоке, прозоре, дзвінке,
кришталевого сміху повне…
Дике волосся вільний лет пізнало,
Тягнеться струмінь мене в синь весни,
співає на грудях шовкова хустинка…
Дихати не потрібно.
Всотую березень, напиваюсь твоїм ароматом, хмелію…
Розчиняюсь.
Кохаю…
Пірнаю в своє розгублене тіло.
Дзвінка.
Кришталева.
Співоча…
26.03.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325139
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2012
автор: gala.vita