Як змушений йти в юрбі холодній,
дивись: не смій загубити себе!
І віддаючи останнє совісті голодній,
знай: від себе не сховаєш лице рябе!
Тож вибачся, змирися, покайся,
і хоч собі у всьому зізнайся!
І не вір людям, їх пліткам... Вір собі!
Бо відповіді на всі питання - в душі!
Бо ти єдиний хто знає і може,
а втрачати себе, їй-Богу, негоже!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324995
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2012
автор: Гуцол Оксана