В моїм саду брунькується весна,
В моїй душі зневіри крига скресла.
Вбирає очі голубінь ясна,
Ще й сонце крутить жовті перевесла.
Одвічний поклик ранніх журавлів
В ранковій тиші, відлунавши, тане,
Вплітаючись в мелодію полів,
Віншуючи пробудження жадане.
Терпкого соку крапля золота
Бринить в повітрі чистою сльозою.
Вітрець берізкам коси запліта,
Награвшись з виноградною лозою.
У ритмі серця дихає туман,
Зависнувши у сонячній безодні.
Для смутку в світі місця вже нема -
Увесь той смуток вивітривсь сьогодні.
Чуття бентежне линуло з грудей
Понад блакиттю, де весна буяла.
І був прекрасним цей весняний день
Тому, що поруч... Поруч ти стояла!
Весняні мрії в серце принесуть
Коханням опромінену надію.
Хай не сьогодні. Не в сьогодні суть.
Я зачекаю... Я чекати вмію...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324596
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.03.2012
автор: Дощ