Прийшла з гаю в килими , тай любов ,
Свята благословила , їх Покров .
Шила Тату сорочку я , тай хрестом ,
Серцем клала ниточки , в ній рядком .
На сервіроньках вишила , юних фей ,
Чудеса з нереальності , для дюдей .
На хустинці закохані , павичі ,
А в куточках закручені , паничі .
Метушня на покривалі , то Бджілки ,
Сіли вишні на гілочку , як дітки .
Сплелись нитки у в образі , тай з чудес ,
То перстом осінив їх Бог , і з небес .
Розлили узорами , в ній льони ,
Душу ніжну , трепетну , талани .
Заснув вечір чарований , в полотні ,
В самоцвітах купається , як у сні .
На долівці в доріженьці , весь квітник ,
Розстелив у світлиноньці , чарівник .
Всю зібрала красу Земну , у жмені ,
Щоб втілити в фантазії , неземні !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324416
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 23.03.2012
автор: Дід Миколай