Клепсидра з піском.
Час біжить,
обмежений
сам собою.
Вітри у
Клепсидрі Часу
зносять скелі
і стирають сліди.
Ватри заграв
щоранку
й щоночі
пересипаються
зверху вниз.
Як колись...
Вода точить камінь
в Божих долонях,
долаючи Час.
Це про нас...
Ти зараз кажеш,
що все віддав би
За останню піщинку Правди...
То бери!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324264
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2012
автор: LaLoba