Тут тиша сплячку стереже
дерев зимових у діброві.
Сніги кущам по самі брови,
бо ті, пробачте, в негліже
і ще чекають на обнови.
Незрушні велети-дуби
байдужі з осені, в дрімоті,
стоять, як новобранці в роті.
У їх думках дощі, гриби
і жолудевий сміх в осоті...
Лиш чорне й біле доокіл -
пейзаж холодний і похмурий.
Одлякують дубові мури,
за ними десь ріка Оскіл,
у кризі скута, в кучугурі.
Здається вічною зима.
І ми в полоні чи в облозі
позамерзали б на морозі,
коли б не тішили дива
синичкою у верболозі...
21.03.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323907
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.03.2012
автор: Вячеслав Романовський