Весняна повінь
всю мою душу
заполонила,
пташиний гомін
мене зворушив,
мов голос милий.
З далеких далей,
молю – "Озвися
відлунням грому,
щоб всіх печалей
могла зректися,
прогнати втому!".
Хай подих вітру
мені шепоче
про тебе, Милий,
я сльози витру -
для Тебе хочу
зростити крила.
Літаю в висі
на хвилях марев,
аж по під хмари.
Молю – "Озвися
до мене зараз,
ким серце марить!".
Яскравий промінь
мене торкає
цілунком ніжним.
Я йду додому -
за небокраєм
так дивовижно...
Спочине серце
моє зболіле
в розлуці вічній.
Всі грані стерто.
Здіймаю крила.
Вже небо кличе...
2001 -2012рр.
Вірш присвячений Атені Пашко,
великій доньці України, поетесі, дружині В'ячеслава Чорновола,
яка нині вночі пішла у Вічність...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323856
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2012
автор: валькірія