Життя продовжується ,Джонатане?
А що було у юності- не рахується,
то чому ж твоя совість,Джонатане,
не покірна, хвилюється... Біснується!
Адже все,що було-заховано,
і ніхто в цім житті не дізнається,
та душа твоя, мов замордована,
то плаче, то з пам`яттю лається!
На ланцюг ,як собаку, саджав її,
залишав у біді, не прикаяний,
а тепер твоя совість мається,
без присуду ти вже покараний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323711
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2012
автор: Межа реальності