Я бачив дивний сон: немов переді мною
Стоїть Франко, із киркою в руках;
Обличчя вкрите, мов трава росою,
Пекучим потом, з сіллю на вусах.
Він мовив: "Друже! Пити хочу!.. Пити!
Напитись дай мені, бо стріну смертний час!
А я ще маю сю скалу розбити...
О! Бачу - в тебе - "Монастирський квас"?!
Це те, що треба! Він цілющий - знаю,-
У ньому дух святих монастирів!
Напитись дай мені, і я скалу здолаю!
Бо задовбався я вже. Ох, упрів!..
Яке блаженство! Насолода! Сила
Могутнім струменем побігла по руках!
Здається, виросли, неначе, в мене, крила,-
Розтрощу скелю зараз в один мах!
Спасибі, друже!.." І мій сон скінчився.
Розплющив очі - світанковий час...
І - диво дивне! - На столі іскрився,
В промінні сонця - "Монастирський квас"!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322850
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2012
автор: Василь Царинюк