І. Теза:
Речей приреченість речиста
У час відречення від них –
З якимось сумом урочистим
Старе відносим на смітник.
А з ним і частки наших аур,
Що нас єднали й світ речей.
І ось мене модерний фавор
Торкає знову за плече.
Але чомусь карпатиш плечі…
…З часів цвітінь, горінь – у тлінь…
До речі, відпливають речі
Під літ далеких передзвін.
Але вертаєшся до тями:
Все зігниває та згора…
А смітники є цвинтарями
Речей, яким спочить пора.
Світильник на смітник несу я,
З яким дружив десятки літ.
І ніби вибухнув Везувій,
І потьмянів кромішньо світ!
ІІ. Антитеза:
Ось квазі-річ конем троянським
Прийшла, немов данайський дар,
Щоб скритим шквалом радіацій
Сон перейшов у ніч примар.
І я задумуюсь наразі,
Коли купую річ нову:
Яким життям із річчю-квазі
Віднині вдома заживу?
Буває, що книжками мариш,
Сховавши гривню про нз.
Та в день народження товариш
Тобі непотріб принесе.
І проживи в епоху хламу,
В напівперіод тупоти!
Непотріб правитиме вами
Та прагне в долю перейти.
Перекриває світлу доступ.
Ганчірколюбного тебе
То запросто, то зовсім просто
Живцем нарешті загребе!
А може бути, може бути
(Не дать же палець на відсіч!):
З отруйним скритим вмістом ртуті
Зі сходу йде китайська річ.
Від небезпеки посторонься
І зміст почутий пережуй:
Зі сходу йде не тільки сонце –
Йде йога, ртуть, свинець, фен-шуй…
Живу ні старцем, ні буржуєм.
Мій дід із посміхом очей
Прожив життя не за фен-шуєм
Й не був заручником речей!
ІІІ. РS або Протеза:
Згаса веселка днів привітних,
Мій зір зажурено поник,
Бо я, звичайно ж, не лахмітник,
Несу річ давню на смітник.
А в небесах кричать ворони,
Що я сьогодні пооднів.
Ідуть, звичайно ж, похорони
Старих речей минулих днів.
І я тут дяк, і я священник,
Багатоликий, як Протей,
Великий зрадник – відреченник
В очах відчужених речей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322550
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2012
автор: СавчукМикола