Пробач мені за все моє кохання,
За те, що на душі цвіла весна.
Пробач мені, що були сподівання
На те, що поруч будем ти і я.
Пробач, що намагався написати,
Свої вірші до тебе донести,
Пробач, що тебе боляче кохати,
Що боляче шукати й не знайти.
Пробач, що я не можу не любити,
Хоча я знаю, що ти цього б так хотіла,
Пробач мені за те, що хочу жити,
Хоча життя найгірше із життів.
Пробач за те, що хочу я благати
Востаннє, що це тяжко пояснити.
А можна, буду вітром цілувати,
Мені ж без тебе неможливо навіть жити.
А я сумую за Тобою,
Як соловейко за весною.
Та все ж моя журба розтане,
як сніг,
Удень погожий і весняний!
Я закохаюсь в Тебе знов.
Оце ж ВОНА прийшла-ЛЮБОВ.
Любов,любов,та годі слів!
Любить потрібно щиро й безкорисно.
Не так,як хтось-кричить на цілий світ.
Але в душі-порожньо і нечисто.
Тобі хотів би також побажать:
Люби,як хочеш щоб Тебе любили.
Серця поєднують ці почуття
І жити надають нам сили!
Кохай відверто,щиро і велично,
Якщо коханий заслуговує на це.
Хоч часто важко нам судить правдиво,
Любов затьмарює усе.
Кохай,кохай і будь коханою,
Неси крізь бурі почуття.
Комусь також будеш жаданою,
Любов не має вороття.
Любов і ненависть-так було вічно,
Одну від одної їх відділяє крок.
Щасливі ті,хто протягом життя,
Женуть його з своїх думок!
Хай зникнуть між нами невзгоди,
Крізь час пронесім почуття.
На дрібниці закриємо очі,
Не таке вже і довге життя.
Пробач мені мої образи,
Пробачу й я Тобі твої.
І все ж скажу Тобі я щиро,
Кохаю лиш Тебе, повір!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322048
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2012
автор: st_[o]_ps