Часу вдосталь є, та нікуди піти...
Спати знов лягаю вдень, о п'ятій...
Прокидаюсь спозаранку в самоті
У німій, безпомічній кімнаті...
ПР: Шукаю дивним поглядом опору.
Нічого не знайду. Даремно все.
Натуру вкрай невиліковно хвору,
Здається, скоро зовсім рознесе.
Часу вдосталь є, та нікуди піти...
Пролітають дні, за ними — ночі...
Я укотре прокидаюсь в самоті
І мовчу, прикривши пледом очі...
11.03.2005
Збірка «МЕЛАНХОЛІЯ»(5)
Твір 5
©Вадим Косарєв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2012
автор: Вадим Косарєв