Я утомився. Знаєш, мабуть, досить,
Бо бачу, ти втомилася також...
Навіщо ж нам життя своє морочить,
Навіщо ще вдаватися в гіпноз?
Наш час навік забрав чарівні ночі,
Провівши стрілкою минулі дні...
Назад піти тепер уже не схоче —
Йому однаково, що ми одні.
Немає глузду далі йти пліч-о-пліч,
Немає сенсу долю руйнувать...
Тому іди, а я лишусь, аж доки
Настане час нове щось відкривать.
05.05.2007
Збірка «МЕЛАНХОЛІЯ»(24)
Твір 24
©Вадим Косарєв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2012
автор: Вадим Косарєв