Не думано, не гадано,
Я став холостяком.
І щастя було вкрадено,
Втекло із косяком.
Тепер один на березі,
Туман на мене сів,
Але ж усе не в нересті,
Не в зграї карасів.
По гороскопу риба,
Я березневий кіт.
За ніс доля водила,
Терпів я стільки літ.
Але роки минають,
З’явилась сивина.
Тепер напевно знаю,
Що винен я й вона.
Себе винить не буду,
Бо з розуму зійду.
А жити далі буду,
Кохання ще знайду.
Знайду, як доведеться,
А ні – то доля це.
Старіти все ж прийдеться,
Життя - це не яйце.
Це у казках - де «чахлик»,
Життя беріг в яйці.
І голку ховав в сіні,
А все ж віддав кінці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321393
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: Дядя Вова