Ойкумено ти, Аратто* –
Долі вічний перелин –
Мала орїїв багато,
А оратор був один.
А тепер якесь прокляття
Цій землі, якій я син:
В нас ораторів багато,
А орач лишивсь один.
А орач один, Аратто,
Лан твій чорний не зоре.
А оракул і оратор
П’є, жирує і жере.
Втратив світ святинь багато –
То ж запалюю свічу:
Що оратору орати,
Що орати орачу.
* Ойкумена – правітчизна, старовітчина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321282
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.03.2012
автор: СавчукМикола