Я задивився жадібно на тебе,
В очах з’явилось помутніння.
З небес спустилася – чи з неба,
А може від краси таке собі видіння.
Я все дививсь, чекаючи твій погляд,
Хотів його спіймати на льоту.
Але все марно – це не твій світогляд,
Став просинатися, прискоривши ходу.
Моє серденько все сильніше билось,
Відразу здогадався в чому річ.
А на душі таке собі робилось,
Безсонна буде не одна ще ніч.
І де ж тепер шукати цю красуню,
Хоча б, ще раз, побачити її.
Дивлюсь в вікно – а на душі так сумно,
До купи не зберу думки свої.
Аж, раптом дуже темно стало,
Не місяця не видно, ні зірок.
Все хмарами кругом заслало,
Піднявся вітер – лист опадав з гілок.
Розвійтесь хмари – я бачить хочу небо,
І бога, що живе на небесах.
Бо з ним поговорити мені треба,
Всю правду Він помітить у очах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2012
автор: Дядя Вова