Небесні світила, небесні світила,
Яка гарна ніч, яка вона мила.
Ваш місяць гуляє у небі один,
А зорі літають далеко над ним.
Не має хмаринок, не має дощу,
Сьогодні напевне тебе я прощу.
Забуду образи, забуду ганьбу,
І випущу з клітки свою всю нудьгу.
Вже рана зрослася, лиш видно рубець,
У наших стосунках лиш крапка, кінець.
Рубець назавжди розділив наші долі,
І звик вже давно до нової я ролі.
Самотність і холод давно не лякає,
І тіло й душа до цього звикає.
А доля протопче, ще іншу доріжку,
Якщо пощастить – знайде білосніжку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320799
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2012
автор: Дядя Вова