Господи, ти зіткав моє серце не в сталі,
й мої груди- не в грізній броні,
ти душу скупав у печалі,
а потім віддав її мені...
Я питав тебе,Боже, навіщо,
у тілі знемагає душа?
Адже хороше душам, де вище,
біля Божого шалаша...
А ти стягуєш сильніше ще ремінь,
щоб до тіла душа приросла,
твоя благодать- твердий камінь,
ти ламаєш їм мою впертість осла...
Не жертви ти просиш, не жертви,
а милості вільних сердець,
що брели дорогами мертвих,
а до тебе прийшли навпростець...
І з ділом прийшли, і без діла,
і свято несли, і печаль,
і з тілом ішли, і без тіла,
щоб душа повернулась до начал...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320798
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2012
автор: Межа реальності