Усе минає й пропада безслідно,
Пожовкле листя падає з гілля...
Я часом бачу те, чого не видно,
І чую голоси нізвідкіля.
Контраст життя змальовує самотність,
Вона ж така гірка — не передать...
Цей тихий біль гостріший від неволі,
Коли не знаєш вже, чого чекать.
Себе я покажу десь у сторонці,
Хтось розуміти схоче, може, ні...
Так важко почуватись в оболонці,
Яка зникає тільки уві сні.
Навіщо я посмів таке зробити,
Навіщо так мені відповіла?
Як складно зараз все це пережити...
Розбились мрії без твого тепла...
23.08.2008
Збірка «МЕЛАНХОЛІЯ»(42)
Твір 43
©Вадим Косарєв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2012
автор: Вадим Косарєв