БАЧИШ, ТА МОВЧИШ

Жорстка  людина  ти,  здається,  як  на  мене.
Ховаєшся  від  правди  у  своїм  куті...
На  людях  ввічлива,  зі  мною  —  мов  химера,
Так  складно  зрозуміть,  що  маєш  на  меті.

Ти  прикриваєшся  від  світу  темним  светром,
Його  я  зняти  хочу,  ти  лиш  не  даєш...
Дозволь  мені  почути  стукіт  твого  серця...
Відкрийся  вже  нарешті,  ну  чого  ти  ждеш?!

А  я  тебе  люблю,  і  ти  про  теє  знаєш,
Сама  все  добре  бачиш,  та  чомусь  мовчиш...
На  відповідь  твою  вже  так  давно  чекаю...
Допоможи  з  грудей  холодний  вийнять  ніж!

10.01.2008

Збірка  «МЕЛАНХОЛІЯ»(40)
Твір  40
©Вадим  Косарєв

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2012
автор: Вадим Косарєв