Повірити важко.
Вернуть – поготів.
Неждано-дивацька потреба:
кохана людини покинула дім –
мов грім серед ясного неба.
І ні з ким ділитись, і нікуди йти.
Лиш тьма та безсоння. О, Боже!
Вже й сонце погасло.
Якби ж помогти.
Я ж тільки словами і можу.
Утішив, розрадив, у вірі зігрів.
Розвеснились трави, дерева...
Мов блискавка – радість!
Зійшлись дві зорі.
А світла боятись не треба.
Втішаюсь, пишаюсь.
Не родич, не сват.
Буяє веселе весілля!
Не гасне кохання...
Який же то скарб –
на слові настояне зілля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320220
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА