Покидаємо батьківську хату:
в закордон геть – по зелень пузату.
Виживати – на рабство чи й війни.
Українонька – вільно-невільна.
Ой коли ж ми до доленьки дійдем?
Ой коли ж рідне сонечко зійде?
Не вдається, неначе лелекам,
повертатись додому здалека.
На Вкраїні знедоленій – хмарно.
Виживаємо, плакатись марно.
Боже ж, боже, якби ж хоч над вечір
повернутися в рідні гніздечка.
Чи батьків дочекаються дітки?
Отаке ж, ніде правдоньки діти.
На чужині гніздяться лелеки.
Українцям в світах – ой нелегко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319646
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА