Наобіцяли гори золоті...
Проводирі і досі ще не ті.
Ще патріоти не перевелись,
та українець, як осінній лист.
Заробітчанин рідко поверта.
Шматуємо Вкраїну по світах.
Шматуємо і долі, і серця.
І навіть пісня – в шрамах і синцях.
О батьківщино, незабутній край!
Знов українську, музиканте, грай!
За кращу долю вип’ємо до дна.
Вітчизна-ненька в кожного одна.
Здавалось би, – усе переборов,
та плачеш, як побачиш рідну кров.
На чужині зустрінеш земляка –
бурхлива хвиля душу обпіка.
Пошли нам, Боже, за роботу шмат.
Щоб не петлю, то краще автомат.
Лишилась мрія – вижити якби.
Та виживаєм ради боротьби.
О батьківщино, незабутній край!
Знов українську, музиканте, грай!
За кращу долю вип’ємо до дна.
Вітчизна-ненька в кожного одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319361
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА