Моє усе!

Заблищало  сонце  в  небесах,
Потім  вкрилось  темними  хмарками.
Бачу  сум,  печаль  в  твоїх  очах,
Ледь  помітні  -  темними  нитками...

Ну,  скажи  ,кому  від  цього  легше,
Що  я  так  поволі  догораю.
Що  стає  мене  все  менше  й  менше.
Що,  як  бути  далі,  я  не  знаю.

Що  в  сум'ятті  днів  моїх  німих,
Так  пече  й  болить  мені  усюди.
Трохи  згодом  біль  неначе  стих,
Диктує  серце  зоряні  етюди.

Це  за  що  так  дорого  плачу?
За  слова,  застиглі  серед  ночі?
Чи  за  думи-вірші  досхочу?
За  чуття,  що  серце  так  лоскоче?

Чи  дарунок  ти?  Чи  кара  ти  мені?
Чи  ти  -  зірка,  недосяжна  в  небі?
Як  жила  я  всі  ці  довгі  дні,  
Без  такого  рідного,  без  тебе?!

Заховалось  раптом  сонце  за  туман,
Потім  знову  посміхнулося  мені.
Моя  ти  доле,  щастя,  мій  дурман!
Моє  усе  ,що  лиш  живе  в  мені!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319273
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Оксана Гринчук