А я й живу оспівуючи небо,
В душі кричу свої думки,
Та за думки нікому я не треба,
Тому й ховаюся щодня в пітьмі.
Потрібно ділом правоту давити !
Схиливши голову стою в дворі,
А подумки кажу: Та хоч добити,
Вже байдуже що робиться в тобі.
Усе що міг давно зробив й довів,
Казав, люблю твої зелені очі,
І пів життя я поглядом провів,
І зустрічав я ним тебе щодня й щоночі.
Та вже дістало, в печінках сидить,
Твої буденні горя, по думками в небі ...
Моя душа тепер вже не кричить,
Вона захрипла і нікому з вас не треба ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318675
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2012
автор: Віктор Непомнящий