Я йшов по весняному парку,
У березні десь, на початку
І так мені душу розвезло,
І серце ще зовсім не змерзло.
Так якось спокійно, без бою
Я став говорить сам з собою,
Про те, що в житті буде щастя,
Як пройде весняне ненастя.
І буде ще успіх, і слава,
Весілля і гарна забава,
І ще ..., але "Стоп!". Зупинився,
Бо парк мій позаду лишився.
Лишилось позаду це царство
Для голих дерев і для птаства.
А що ж попереду? Машини,
Тролейбуси і магазини.
Попереду людська увага,
І зради, й проблеми, й зневага...
Але я вернусь ще до тебе
Мій парку із землі і до неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318447
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.03.2012
автор: Samkovitch