Нехай об’єднається народ
Пройшли вже многії роки,
Ще пам’ятаю ті часи,
Коли ще дівчинкою малою
Я знала холод,
Знала голод.
І казали всі тихенько:
- Нехай об’єднається народ,
І у своїх віршах Шевченко
Отак сказав про цей народ:
,,Зійшлись, побрались, поєднались,
Помолоділи, підросли.
Гайок, садочок розвели
Кругом хатини. І пишались,
Неначе князі. Діти грались,
Росли собі та виростали...
Дівчаток москалі украли,
А хлопців в москалі забрали,
А ми неначе розійшлись,
Неначе брались – не єднались. “
Спогади
Приблизно років сто назад,
Жив поет, художник жив.
Був чоловік він не на жарт,
Об’єднатись усіх просив.
І звали його дуже просто -
Тарас , Тарас Шевченко,
І життя його пройшло
швиденько.
Але він багато чого встигав:
Вірші складав,
Малюнки малював,
І все це у книгу записав ,
І спогади свої у ній він теж занотував:
,, Не молилася за мене, І виріс я, хвалить Бога Поклони не клала Та не виліз в люди.
Моя мати; а так собі Лучче було б не родити Мене повивала, Або утопити,
Співаючи: ,, Нехай росте Як мав би я у неволі
Та здорове буде! ,, Господа гнівити. “
Тяжке життя
Із самого дитинства
Я знав, як в неволі жити.
Не потрібно було мене родити,
Щоб так Бога гнівити.
Вже потім
Життя доросле стало кращим:
Вірші писав і малював.
Щоб люди об‘єдналися,
Я у віршах закликав.
Щоб царі та псарі
Знали, як нам тяжко жити
У кріпацтві та без волі
Для них усе робити.
Як рідну матір, рідний дім не бачить,
І слухатись у всьому їх,
Неначе Богу покорятись,
Служити вірно їм.
Давайте об’єднаємося
- Люди , люди милі,
Що ви наробили?
Навіщо ви всі
Царю поклонились?
- Щоби діти були
Наші живі,
Живі і здорові,
Щоб в кріпацтві не жили
Тяжкою журбою.
- Тож давайте об’єднаємося,
Щоб царю не служити,
Щоб йому не скорятись
І щоб вільно жити.
Думка
Вірші пишу та складаю ,
І думку гадаю:
,, Якби люди об’єдналися,
І нікому не скорялися.
А поклонялися одному -
Господу святому. “
Акровірш ,, Шевченко “
Шукаю щастя у тобі
Ей ти, доле,
Все життя я у неволі
Чомусь прожив, як у горі.
Ей ти, народе,
Не дай тобі це знати.
Краще давайте всі разом
Об’єднаємося гуртом.
Якби всі об’єдналися...
Роки минають та ідуть,
І люди й так собі живуть:
Одні тяжко служать у неволі,
Другі довго працюють у полі.
А діти по селу босоніж
Ходять – бродять : ,,Хто ж скоріш?”.
Хіба це життя - ,, робити – не хотіти”.
Якби всі об’єдналися,
Можна було б добре жити.
Акровірш ,, Об’єднатися”
Ох,народе, Були б ми здорові.
Є у нас сила
Дужа і віра,
Наснага сильна,
А мрія крепка.
Тоді що ж робити?
І як далі жити?
Сильними стати?
Як зло подолати?
Мрія
Є у мене мрія одна - Щоб об’єдналась уся земля .
Жили б ми на волі,
Робили б доволі,
Були б усі здорові.
І жили собі, поживали
Та й добро наживали.
Віра, надія, любов ...
Віра, надія, любов і наснага
Є у мене, у серці моїм.
Якщо би люди всі об’єднались
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318390
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2012
автор: Софійка Олексіївна