Я в товаристві свій, хоч вже не ті роки,
Іній покрив колись чорняві скроні,
Ріка тече, ще скільки їй текти,
Бо я ж давно в життєвому полоні.
Азарт ще молодий, з думками про ребро,
Залізе в серце, вигнати не можу,
Ще збереглося юності тавро,
Із нього виходу й понині не знаходжу.
Люблю пісні, які колись писав,
І танці , коли поруч молодиці,
І анекдоти, їх я не складав,
Та їх багатством можу погордиться.
В цілому радий, що таке життя,
Що сходить сонце і рясніють роси,
Що маю друзів, є своя сім’я,
І ноги ще по білім світі носять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317882
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: Віталій Назарук