Гойдає вітер хвилі темно-сині,
шумлять ліси -
замисленість глибока,
і от
похмурої цієї днини
дістався я
забутої затоки.
Колючий іній,
шелест очерету
і сіре небо,
і широке поле -
мовчить,
немов ображена,
планета, -
та, разом з тим,
дарує волю.
Занурений у справи і потреби,
зрівняти спробую
нервовий подих
із диханням спокійним
лісостепу,
з життям
розміреним
природи;
спинити трохи
біг свій безупинний;
ковтнути жадібно
повітря свіже.
Гармонії та спокою хвилина...
Та вітер змін вже слух мій ріже.
лютий 2012.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317545
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.02.2012
автор: Ігор Бринцев