Стрічаю я і там і сям
задрипаненьких поросят.
Їм, бач, корита поміняли.
Усе підряд нехай трощать
та ненаситно верещать,
і риють знов рови та ями.
Не треба пацям пишних слів.
Для бруду поросятам – хлів.
Новий хазяїн чи старий,
як ти свиня, – жери та рий.
Похрюкай, поживи для дядь.
Тебе заріжуть і з’їдять.
Завжди всьому своя пора.
Отак-то. А тепер – мораль:
Байдужих можна обдурити.
Було б наповнене корито.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317374
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА