О, найкращий з світів, Земле мила,
Досконала забавко Митця!
Та жага, що тебе породила,
Досі бурхає в наших серцях.
Та жага у нестримних бажаннях
Влади, злата, кохання, розваг,
В глухоті до чужого страждання,
В океані погорд і зневаг.
В силі сильних твоя досконалість,
В віроломстві і хвацькість і смак.
Чесність? – Підступи! В шані зухвалість,
Честь чекає ж, чи свисне той рак…
Доки Сила купається в златі,
Справедливість хиляє в корчмі,
Доки Вольність Неволею звати,
Доки Сонце не зійде в Пітьмі
Доля вбогих – смиренно мовчати
Та чекати на милість того,
Хто дозволив юрбі розіп’яти
Безневинного сина свого…
О, найкращий з світів! О, Едеме,
Сотворенний в шість днів до кінця!
О, як ми тут щасливо живемо,
Славословлячи милість Творця!
1999 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317166
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2012
автор: Валентин Бут