На городі квітне мак.
У хліві живе приймак.
Його часто й звідтіля
молодиця виштурля!
Клята доля отака
не злюбила приймака!
Бідолаха був не раз,
де Макар телята пас.
От приймак, так приймак!
І не риба і не рак!
От дивак, так дивак!
Не розумний, не дурак!
Його хвалять, та ще й як,
ласі випить на дурняк!
Він частенько залюбки
хвалить їх, бо сам такий.
На роботу вже не йде, –
вдалого моменту жде.
Один другому кива,
а вже третій – налива!
От пияк, так пияк!
А трудяга, аби як!
Молодиця б яка
приютила приймака!
Приймака не жде жона.
Випивай, браток, до дна!
Удовиці, оттакі,
ще приймають приймаків!
Вибивали гопака
і пограли в дурака!
А тоді приймак зомлів
та й подався спати в хлів.
От приймак, ну й дивак!
Хоч пияк, та не дурак!
Щупаком він пливе!
Не ловіть, – нехай живе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317120
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА