Гарно як зозуленька кукувала!
Край обніжка соняхи танцювали!
Скільки не милуйся, не бадьорися,
та добряче милий мій забарився.
Не мені кувала ота зозуля.
Полузали соняхи, та й забули.
Як же сумувала я, як любила!
Та не повернувся до мене милий.
Не кукуй зозуленько, не обманюй!
Гей, тутешні соняхи, ну вас в баню!
Я не стала плакати-горювати,
а залітних соколів – в прийми брати!
Тільки знову вільна я. Ку-ку, ку-ку!
Ой заріжу півня, засмажу курку!
Зайде хтось – і сонячно стане й втішно.
Мабуть молодицею буду вічно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317118
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА