Білі шматки неба падали на мої долоні.
Вода розтавала під важкими ногами.
Та серце як завжди у кірці льоду.
Яка наростала й кріпилась роками ...
Не треба мені твоїх подарунків.
Аж ніскілечки, аж ніяких, зовсім.
Обгорток і дорогих пакунків.
Давай на кінець вже розставимо крапки.
Я дуже втомився чекати осінь.
Без твого сміху і усієї тебе.
Ти мій журавель у моїх обіймах.
В моїх обіймах, а не у небі ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2012
автор: Віктор Непомнящий