***
То сонця диск... лише здалось на мить,
Коли між хмар розтріснулась надія!
Дорога в далеч птахом проквилить,
Лиш вітер ехо над життям розвіє.
І руки теплі вже останній раз,
Та хто велів торкатися до неба?
І хто казав, що ці чуття для нас -
Оаза щастя? Те, що й справді треба?!
Господня розбуялась заметіль
Чи то - тумани ірреальних сутей...
Нестиму в серці цей прозорий біль,
Цю іпостасність... Не дано збагнути,
Запхнути розцяцькованість томів
На запорошені чужі полиці.
Та хто кого кінечно розумів
Під молитви осібної каплиці?
(19.2.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315337
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2012
автор: Леся Геник