Залишиться лихий час за рогом
Покірна раптом доля станеться
Каміння належавши дорогам
У порох втілиться і спалиться
І кволими ступнями прямо
Волочать душі нас німих
Усе , що марно не знайдемо
Шукаємо себе самих
Ковзає холод віконними шибами
Імена свої значення втратили
Здогади губляться , де ж се ми схибили
Й серце чиє не залатали
Смутки топляться сургучем
Отже вина – це ще не вина
І меча не несем за плечем
Бо не має воїв , але є війна
Статись може лукавство вірою
Звірі сховаються в нори хмарин
Ночі совість зроблять вільною
Розум напоїв свіжий полин
Повітря голосів повне
Та німе і пособі саме
Все не певне буде певне
Постріл громовиць збереже
Дрібниці буття
Це просто й не більш
Дрібниці життя
Затуплюють ніж гніву й образ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314941
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2012
автор: Андре Ільєн*