Діма Асташонок "Там, где клен шумит..."
За калиною,
За криничкою
Шепотілися
Ми з Анничкою.
В німоту пусту
Потекли слова,
А калину ту
Ворон поклював.
Як зайшли дощі,
Залили сліди,
І не знать кінців
Темної води.
Запекли слова
Підлі свічкою,
Розлучили нас
Із Анничкою.
Не стуливши віч,
Крізь імлу руду
Проти вітру в ніч
Під дощем іду.
Та її лиця
Не побачу знов,
Бо негода ця
Розмела любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314686
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2012
автор: Олексій Ганзенко