Прозрій
До дна душі! Слова зринають з серця,
Що б'ється в унісон з вібраціями мрій.
Крізь терня навмання, у світу круговерті,
Не раз в обіймах смерті,
На сяйво йдем зорі.
Промов
Моє ім'я! Хай пристрасті вогненні
Потоками весни вливають шал у кров.
Спивай мене таку – стихійно-незбагнену,
Вітрами обпале'ну,
Що мріє про любов!
Прийми
Моє тепло! Оманливих ілюзій
Зречемося у мить, сплітаючись крильми.
Ще вчора ти мене хотів лише у друзі,
Я ж нині - твоя Муза,
На завтра станем МИ!
Проси
В небес дива'! Нехай реальні стануть,
У закутках душі захочуть прорости...
На серця полотно тече штрихом останнім,
Не знаючи вагання,
Краплиночка роси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2012
автор: валькірія