Виходить з себе Тихий океан -
То місяць знову грається припливом.
Злобують хвилі в танці пустотливом
І стугонять у скелі, мов таран.
Зриває вітер з їх солоних глав,
Зірковим сяйвом злочені корони.
А бакена далекі передзвони
Благають, щоб юдолі край настав.
На пристані розгублені човни,
Сполохано гарцюють ніби коні.
Стриножені на якірнім припоні,
На волю рвуться, в океан вони.
Лиш буревісник, привидом в пітьмі,
Над бездною проноситься байдуже,
Та крачка в скелях голосисто туже,
Що у негоду діточки самі.
До ранку, ніби Вакх, злостивий шквал,
Терзатиме простори ці відкриті,
А на зорі потрапивши у сіті,
Завершить свій пекельний карнавал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313972
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: Осіріс