Дощем полоще Осінь літній блиск,
Тьмяніють дні і тануть ніби віск.
Листом, печаль кружляє в небесах,
Блукає тиша в мовчазних лісах,
В сільцях туману розчинивши звук.
Лиш соло скрипотить довічний крук,
Та сойка похваляється двором.
Озимина вкущилась перед сном,
Уквітчана пером пролітних зграй.
У мокрім дранті засоромивсь гай.
Його вбрання, неначе балерин,
Звихрює вітер. Й сиплеться бурштин
На оранки, смолисту полосу…
Змиває Осінь літечка красу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313375
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Осіріс