Немає нікого
Кімнати
Вкриваються лінивою цвіллю
Зявляєшся мила тривого
Зламати
Не в силах тобі слів бадилля
Розмерзлись опудала
Соняхи
Їдючий неба колір
Ти сонцем свій всесвіт завудила
Натяком протяги
В зірницях твоїх звичний намір
Чуєш
Не закінчилась війна
Мій ворог власне віддзеркалення
Трощить
Задвірками громовиці стіна
Хиба й пиха неоправдана
Немає нічого
Кричати
Вже просто не в силі голос
І збіжжя часу трункого
Здіймати
Насмілиться вічності волос
Кімнати
Кати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313320
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Андре Ільєн*