* якщо б ми знали істинні мотиви вчинків наших кривдників.....ми б пожаліли їх...
Я б хотІла КОЛИСЬ.......ну, колись... не завтра, й не вчора...і, звісно, що не сьогодні... стати на мить, на віддушину миті - ловцем янгольських персон.
І я б обрала в лОви одного - того, що всім страждання відміряє... Щоб ввічі глянути йому - в оту пітьму, в зіниці, де клепсидра у перЕлив на "водоспадових" краплин - ріками кревними чужі пожала вОди. Від дЕнця і по вінця, щоб не тріснув той пОсуд - тая грішная земна душа, він горя рівно стільки відміря, щоби по вінця....і не більше, і не менше...від денця. Той Янгол, упокорений посаді та місії зрівняти горем смертних...так мусить бути....вічно обережним, що не перЕливки - не влити понад край. Опустить вічі, кухоль з трУнком, плечі...і, бачу, плаче, і тремтить рука....БОЇТЬСЯ!!!!!!! перелити поза... міру...так, що і справу, вручену Богами забуває. А в тих стражданнях Янгола чи швидко і випустити кухоль із руки....і перелити болю у повіки чи то зими....чи то мені?
-Лови....
-Ловлю.
-Прости.
-Дивлюсь Тобі увічі ....і не знаю....чи я Тебе жалію? Чи вмираю?
Той Янгол був і є...у тих висот, що непорушно - приставлені на труд карати горем. А я - той посуд, у який він перелив?..
Він плаче!.. Я його тужливе пір"я огорну у свої жаркі жалі.
-Живи.
- Не хочу.
- Я - ловець Тобі.
- Ти - жертва...моїх страхів. Міра непомірна - мені ім"я.
- Для кожного - свій гріх й розплАта...А страшно істинно, коли весь лЮдський біль - як ремесло для нього...
P.S. Якщо б колись...я б так хотіла...не завтра, й не учора, й не сьогодні... я б Янгола Cтраждань впіймала... ПОЖАЛІТИ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312988
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Маріанна Вдовиковська