Перший стрибок
Мені б купити літака!..
У небі ріднім я розкутий,
Та щоб стрибати з парашутом, -
То не доходила рука.
Оце аж після сорока
Зробив собі велике свято,
Бо готувався я завзято
До першого свого стрибка.
І років два в одних думках
Здавався я на Божу ласку,
Та розчековував запаску -
І бачив небо в куполах.
Ось і діждався дня того,
Коли літак ревів на зльоті,
Та щастя рвалося із плоті,
Випереджаючи його.
Інструктор прокричав: "Пішов!" -
А я, щоб сумнів вже не мучив,
Зробив останній крок рішуче...
І наче з потяга зійшов.
І разом цілий світ замовк:
У тих миттєвостях недовгих
Вмістились ті два роки повних,
Що я вимріював стрибок.
За три секунди я не чув
Ні звук, ні голос; тільки мозок
Пройняв усього як морозом:
"Чи не задовго я лечу?"
Мене не в казці - наяву
Якась невидимая сила
Підхоплює на теплі крила
І вже не падаю - пливу.
Хвилини дві - і я лежу:
Все спрацювало так, як треба.
З тобою не прощаюсь, небо,
А "до побачення!" кажу.
22 червня 2007 року
Вірш опубліковано:
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
- Журнал «Далекосхідна хвиля», №16, Хабаровськ, 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31271
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.06.2007
автор: Ігор Рубцов