Змінюючи колір волосся,
хочеться стати іншою, кращою.
Бо важливо ,що скажуть інші,
навіть не знайомі і необразливі.
Бо важливо, що скаже вітер,
коли помітить новий відтінок.
Направі ж дивно. Метаморози
не вміють грати моторних ігор.
Дедалі важче будувати вічність,
конструюючи нові будівлі.
( Ось тут житиме моя щирість,
а там спатиме теплий південь.)
Мені на руки сяде сонце
(на фото це цілком реально).
Фарбуючи волосся в новий колір
просто хочеться жити щасливо і буквально.
Але світ – не командний потяг,
його не тягнуть повітряні маси.
Холоне обличчя на безлюдному пероні,
а всередині лячно - всередині траси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312605
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: Іванна Шкромида