Це не сніг, що заметами білими
Опустився он там за вікном, -
Ангел мій благодаті килимом,
Прикриває своїм крилом…
Хоч мороз ще кусає боляче,
І природа дрімає в імлі,
Зародилось кохання потайки
Як жаринка в моїй душі…
Снігом тайни мої припорошені,
Спить, напевно, і сам Купідон –
Почуття завітали непрохані,
В небезпечний заманюють сон…
Ми, можливо, його й не помітили
Не чекали прийдешній день,
Але в серці вже струни пристрасті
Нам співають п’янких пісень…
Це, мабуть, як і завжди, марево,
Те, що розум бунтує вкрай…
Та коханням, з кришталю зітканим,
Вип’ю знову свою печаль…
Біль хто цей, такий дивний видумав,
Хто навіщо карає й за що? –
Плаче знову мій Ангел невидимий,
Бо даремно сюди прийшов…
Ніби небо як сніг, осипається –
Гірко Ангел мій плаче без слів…
А сніжинки до щік торкаються –
Нездійсненних цілунки снів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312598
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: Lilafea