Сьогодні прожила ще день.
Любов забилася у скроні.
І наче паровоз, гуде:
Так надокучливо доволі.
Хотілось би прогнать її,
Як надоїдливу комаху,
Із серця, мозку і душі,
Але шкодую бідолаху...
Вона ж тепер, як сирота -
Немає дому і притулку.
Господав вигнав на хліба
З одним лише плащем із смутку.
Ну що ж... Нехай ще поживе.
Не буду гнати байстрючисько!
Ще трохи хай-но підросте,
Тоді й спрощаємось навічно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2012
автор: Adele